«Интерстелларе» исполнилось 12 лет, а мы до сих пор не оправились. Фильм Кристофера Нолана об отце, который летит в космос спасать человечество, а дочь оставляет на Земле стареть без него, успел стать культовым – кто-то плачет под музыку Ганса Циммера каждый раз, а кто-то до сих пор спорит, не слишком ли много в фильме тишины вместо взрывов. В любом случае, это не из тех фильмов, которые забываются.
Але як саме знімали улюблений багатьма фільм розповідає 24 Канал.
Сюжет фільму «Інтерстеллар»
Фільм «Інтерстеллар» / Фото imdb
Головний герой Купер – колишній пілот, а нині фермер і батько-одинак, якому доводиться обирати між тим, щоб залишитися вирощувати останні качани кукурудзи, або полетіти рятувати плнету. Вибір, прямо скажемо, не з простих, особливо коли вдома лишається донька Мерф, яка згодом сама стане вченою і буде розгадувати послання, які тато лишив їй буквально крізь час і простір.
Формально це історія про порятунок людства. Неформально – це історія про тата, який запізнюється на випускний доньки на кілька десятиліть через фізику часу.
Історія створення фільму «Інтерстеллар»
Як створювався фільм «Інтерстеллар» / Фото imdb
Тут усе набагато цікавіше, ніж здається. У фільму, по суті, є два батьки: режисер Нолан і фізик Кіп Торн – той самий, який пізніше отримав Нобелівську премію за внесок у виявлення гравітаційних хвиль разом із колегами. Тобто поки більшість із нас під час обідньої перерви обговорює, що замовити на вечерю, Торн зі своєю подругою-продюсеркою Ліндою Обст за одним таким обідом придумав фільм про чорні діри та п’яту вимірність.
ТопливоСредние цены в сети АЗС «Amic Energy» по состоянию на
Спершу до проєкту доклався Стівен Спілберг, який настільки перейнявся ідеєю, що влаштував цілий восьмигодинний науковий семінар у Каліфорнійському технологічному інституті – виглядає як найдовша лекція в історії кінематографа, але результат того вартий. Сценарій писав Джонатан Нолан, брат режисера, який місяцями діставав Торна питаннями про астрофізику під час обідів у клубі Калтеху – вчений навіть зізнавався, що потім вночі прокидався з готовими науковими поясненнями для чергової божевільної ідеї сценариста.
Спілберг зрештою покинув проєкт через конфлікт зі студією, і фільм на певний час завис у невизначеності – поки за справу не взявся Крістофер Нолан, який переписав структуру практично з нуля і додав той масштаб, за який ми фільм і любимо (або ненавидимо, залежно від толерантності до довгих кадрів).
Цікаві факти про фільм «Інтерстеллар»
Цікаві факти про зйомки фільму «Інтерстеллар» / Фото imdb
- Зображення чорної діри Гаргантюа рахували на суперкомп’ютері настільки довго, що обробка одного кадру займала близько ста годин — тобто, поки ви дивитеся на екрані секунду, комп’ютер страждав кілька діб.
- Заради візуалізації написали 40 тисяч рядків коду – і це не перебільшення заради ефекту, а реальний обсяг, який потім навіть знадобився науковцям для досліджень.
- Корабель Endurance – це не суцільна комп’ютерна графіка, а фізична мініатюра в масштабі 1:5, зроблена в дусі старої школи, як у класичних космічних епопеях минулого.
- Роботи TARS і CASE – теж не рендер, а реальні механічні конструкції, якими акторам доводилося керувати вручну просто на майданчику.
- Планетні пейзажі знімали в Ісландії – на кукурудзяних полях і льодовиках, бо чужі світи, як з’ясувалося, найкраще шукати на Землі.
- Актор Білл Ірвін не просто озвучив робота TARS – він фізично керував механічною конструкцією просто на майданчику, тож вся «дружба» Купера з роботом знімалася наживо, без пізнішого домальовування.
- Нолан свідомо спростив деякі візуальні ефекти навколо чорної діри – наприклад, ефект Доплера в акреційному диску, – щоб картинка не перетворилася на суцільний науковий ребус, незрозумілий пересічному глядачеві.
- Пилові бурі на Землі в фільмі – це не чиста фантазія художників, а пряма відсилка до реальних пилових бур, які вразили центральні райони США у 1930-х роках і відомі як Пиловий казан (Dust Bowl).
- Частина сценарію писалася з перервами: Джонатан Нолан працював над «Інтерстеллар» майже півтора року, але процес гальмувався через страйк сценаристів та його паралельну зайнятість на фільмі «Темний лицар повертається».
- Музика Ганса Циммера писалася не як фоновий супровід, а як повноцінна частина візуального досвіду – композитор синхронізував мелодії з космічними сценами так, щоб звук підсилював масштаб і драматизм картинки, а не просто грав на задньому плані.
- Щоб глядач відчув сам ефект руху крізь простір-час, оператори застосовували камери, здатні знімати на дуже високій швидкості, – звідси те відчуття запаморочливого польоту, яке важко пояснити словами, але легко відчути шлунком.
- Для сцен біля чорної діри використовували не «на око намальовану» графіку, а точні математичні моделі, побудовані на реальних наукових даних про гравітацію, – тому Гаргантюа виглядає не просто красиво, а фізично обґрунтовано.
- Команда візуальних ефектів не просто фантазувала на тему космосу – вони роками вивчали реальні астрономічні знімки зірок і галактик та консультувалися з фізиками й астрономами, щоб космос на екрані виглядав не як мультик, а як щось, у що реально віриться.
А ще радимо прочитати, як створювали легендарні «Тіні забутих предків». Під час зйомок сталося чимало несподіваних історій, а деякі сцени буквально увійшли в історію українського кіно.